Ой, у полі три криниченьки,
Любив козак три дівчиноньки:
Чорнявую, та білявую,
Третю руду ще й поганою.

Що чорняву із душі люблю,
На біляву залицяюся,
А з рудою-препоганою
Хіба піду розпрощаюся !

Чи всі ж тії та сади цвітуть,
Що зарані розвиваються ?
Чи всі ж тії та й вінчаються,
Що любляться та кохаються ?

Половина тих садів цвіте,
Половина обсипається.
Одна пара та й вінчається,
А другая розлучається.

Чи ж я тобі та й не казала,
Як стояли під світлицею:
Не їдь, не їдь та у Крим по сіль,
Бо застанеш молодицею !

Любив я тебе дівчиною,
Любитиму молодицею,
Довго, довго та й буду ждати,
Покіль станеш удовидею !