Їхав стрілець на війноньку,	    a    E  a  (G)
Прощав свою дівчиноньку:	    C    G  C
"Прощай, миленька, чорнобривенька,   F  a  E a
Я йду в чужу сторононьку !	     a d E   a (G)

Подай, дівчино, хустину,
Бо як у бою загину,
Накриють очі темної ночі,
Легше в могилі спочину !"

Дала дівчина хустину.
Стрілець у бою загинув,
Накрили очі темної нoчі,
Вже він в могилі спочинув.

Лихії люди насилу
Взяли нещасну дівчину,
А серед поля гнеться тополя
Та й на стрілецьку могилу.

Гнеться тополя до долу
Вітер по ній повіває
А в тій могилі, син України,
Вільшний чесно спочиває.