Розпрощався стрілець зі своєю ріднею,         a  (C)   E   a
Й поїхав в далеку дорогу,		     (d)F   G  C/a
  За свій рідний край, за стрілецкий звичай	a d  d   a
  Пішов в бій за свою перемогу.			(a)d  E7 a

А вітер колише зелену траву,
Молодий дуб додолу схилився,
  Листя шелестить, вбитий стрілець лежить,
  Над ним коник його зажурився.

Ой, коню мій, коню, не стій наді мною,
Я тимчасом полежу невкритий.
  Біжи, коню мій, скажи ненці рідній,
  Що я лежу у степу убитий.

Хай батько і мати, і ріднії сестри,
Нехай вони за мною не плачуть,
  Я в степу лежу, за ріднею тужу,
  Чорний крук наді мною закряче.

Ряди за рядами, ідуть партизани,
До походу гармати їм грають.
  За їхнюю честь, лиш березовий хрест:
  Крваві сльози на груди спадають...

Козацькая слава не вмре, не загине,
Будуть колись про неї співати,
  Що були козаки та й за волю лягли,
  Тепер можемо тільки згадати...