Іди від мене, ти моя кохана,
Зійди з очей, мене не забувай;
Я син лісів, а серце партизана,
На мене жде з побідою ввесь край.

Надармо ти надією палаєш,
Щоби мене до серця пригортать,
Та ти сама це дуже добре знаєш,
Що партизанам тільки воювать.

І увесь час ми чайкою літаєм,
Із лісу в степ широкий ми ідем;
Ми свято вірим в нашу перемогу,
Що батьківщині волю принесем.