Вже сонце низенько, вже вечір близенько,
Спішу я до тебе, ти ж моє серденько.

Спішу я до тебе, щей до твоєй хати,
Чи ти мене впустиш, щоб не чyлa мати.

А як випускала, за руку стискала,
Плакала, ридала, правдоньки питала.

Чи ти мене любиш, ой чи ти смієшся,
До другої ходиш, та й не признаєшся.

А я тебе люблю, та й любити буду,
Тільки признаюся, що брати не буду.

Ой, Боже мій, Боже, що ж я наробила,
А він жінку має, а я полюбила.

А він жінку має, ще й діточок двоє,
Чорняві обоє, ще й діточок двоє.