(слова Андрія Малишка)

Pіднa мати моя, ти ночей не доспала.	        a    E        a
І водила мене у поля край села,		        a    F   G  C (a)
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,   a  d/F     (C) a
І рушник вишиваний на щастя дала.	          a/C        d E a
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Я візьму той рушник, прозстелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров,
І на тім рушникові оживе все знайоме до болю,
І дітинство, й розлука, і вірна любов.
І на тім рушникові оживе все знайоме до болю,
І дітинство, й розлука, й твоя материнська любов.

Хай на ньому цвіте, ростяниста доріжка,
І зелені луги, й соловійні гаї,
І твоя незрадлива, материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі, хороші твої.
І твоя незрадлива, материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі, хороші, блакитні твої.