Ой послала мати, тай сина в дорогу,	1)   a  d  a  d
Молоду невістку, у поле до льону.	     F G  C
  “Ой іди невістко, у поле до льону,	      F   C
  Не добереш льону – не вертай до дому”.      d   a E a

Молода невістка, вес день працювала,	2)   d  g  d  g
В льону не добрала, в полі ночувала,	     B  C  F
  В льону не добрала, в полі ночувала,	      B   F
  Та й посеред польа топольею стала.	      g    d A d

О що ж то за мати, що ж тоза топольа,
Що виросла буйно посереді поля.
  “Ой візми ж мій сину, остру слкіерину
  Тай зрубай тополу, що на нашим полю.”

Вдарив він один раз, вона затрясилась,
Вдарив, вдарив він другий раз, вона похилилась,
  Вдарив, вдарив третій раз – вона промовила:
  "Не рубай ти мене, бо я твоя мила"

"Не рубай ти мене, бо я твоя мила,
Бодай твоя ненька на світі не жила,
  Бодай твоя ненька на світі не жила,
  Мене молодою зосвіта згубила".

"О Боже, мій Боже, що ж я наробила ?
Вони ся любили – Я їх розлучила.
  Вони ся любили – Я їх розлучила.
  Себе старенбкую ганьбою накрила."