Знаю, що Ти, вже забула мене
Розстопилась надія як сніг.
І слова Твої ніжні, що б я, залишив,
Я ніяк зрозуміти не зміг.

П-в:
  Я віддав би навіт, пів життя своєго,
  Коли б мовила “Люблю”
  Хочу я, що б Ти була, на завжди моєю,
  І ночами я не сплю.

Памятаю той вечір, як Тебе цілував
Аж до рання нам місяць світив.
Ти шептала мені, щоб я не забував
Щоб ніколи Тебе не лишив.