Копав, копав криниченьку 
Неділеньку-дві… 
Любив козак дівчиноньку 
Людям – не собі! 

П-в: Ой жаль, жаль,
     Мені буде –
     Візьмуть її чужі люди,
     Моя не буде !

А вже тая криниченька
Замулилася.
А вже тая дівчинонька
Засмутилася.

А вже з тої криниченьки
Орли воду п’ють…
А вже мою дівчиноньку
До шлюбу ведуть.

Один веде за рученьку,
Другий – за рукав,
Третій стоїть, гірко плаче –
Любив та не взяв.