Йшли пацята край села, в полі травки з’їсти  D G A D
З ними йшла мала свиня, свинські очі звісли
Її серце розрива жар кохання й смуток
Бо вона залюблена у великого вепра
Кинув гордо й люто		           G  A  D

  Відлітає свиня, бо вже місця нема	D  A  G  D
  на землі і тому відлітає
  Відлітає свиня, бо вже її не коха
  той пацюк, що другую кохає

У селі жив сивий кінь, що кобилу залишив
З того смутку і жалю залюбився у свиню
Взяли весь міх за харчів, кіло гнилих буряків
Для коня вівса мішок, полетіли до зірок

  Тепер вільна свиня із конем відліта
  До небес, до схід сонця, до зірок
  І цілує свиня файну морду коня
  Він полиже пацятко по риї