П-в
  Пиймо, друзі, грай, музико,		a    d
  Нам вже все одно.			E   a
  Бо правдиві тількі в світі		a    d
  Музика й вино.			E   a

Був собі стрілець, що дівчину мав,	  C      G
Як цвітки весну, він її кохав.		  G      C
І кохав її, і любив її,			  C      F
В своїх думах, в своїх мріях золотив її.  F C G C

Був собі стрілець, що дівчину мав,	G  C  G  C
Як цвітки весну, він її кохав.		G C G  CE

П-в

Та зайнялось раз небо із гармат,
В боротьбі страшній йшов на брата брат.
І стрілець пішов, як пристало всім,
І постріляний, побитий, повернувся в дім.

Був собі стрілець, що дівчину мав,
Як цвітки весну, він її кохав.

П-в

Нім до матінки рідної прийшов,
Перше дівчину свою віднайшов.
А як стрінув лиш мрію своїх мрій,
То жорстоке впало слово: "ти тепер не мій".

Був собі стрілець, що дівчину мав,
Як цвітки весну, він її кохав.

П-в